




Із добірки музейних предметів із фондів Літературно-меморіального музею І. К. Карпенко-Карого м. Кропивницького, з дарунків Л. Куценка до фонду Є. Маланюка (більш детально дивись нижче)
до 70-ї річниці від дня народження
літературознавця, доктора філологічних наук, професора,
заслуженого працівника народної освіти України
Леоніда Куценка
15 лютого 2023 року Леонідові Куценку, доктору філологічних наук, професору, заслуженому працівнику народної освіти України, літературознавцю, члену Національної спілки письменників України, лауреату обласної літературної премії імені Євгена Маланюка та премії Фонду Воляників-Швабінських при Фундації Українського Вільного Університету в США, виповнилося б 70 років. Він був чудовою людиною, допитливим дослідником, глибоким науковцем і мудрим наставником, який володів великим ентузіазмом, що передався його студентам. За ті роки, що його з нами немає, він міг написати чимало наукових робіт, розмістити на шпальтах газет велику кількість цікавих краєзнавчих розвідок та навчити не одне покоління вчителів. Навіть культурне життя міста було б яскравішим, аби доля інакше розпорядилася б життям цієї прекрасної людини з сонячною посмішкою.
Втім, Леоніда Куценка пам’ятають, говорять про нього у теперішньому часі, цінують його внесок у літературознавчу сферу.
Державний архів Кіровоградської області разом зі своїми постійними партнерами Кіровоградською обласною бібліотекою для юнацтва ім. Є. Маланюка та Літературно-меморіальним музеєм І. К. Карпенко-Карого м. Кропивницького підготували віртуальний виставковий проєкт до 70-ї річниці від дня народження відомого земляка, неординарної постаті Леоніда Куценка.
Матеріали, що демонструються у проєкті, розповідають про життєвий і творчий шлях Леоніда Куценка – яскравої особистості, що залишила помітний слід у літературному краєзнавстві, була відомим громадським діячем та справжнім патріотом України.
Запрошуємо всіх до перегляду!
Леонід Васильович Куценко (1953–2006) – літературознавець, доктор філологічних наук, професор, член Національної спілки письменників України (1998 р.), заслужений працівник народної освіти України, лауреат обласної літературної премії імені Євгена Маланюка (2002) та премії Фонду Воляників – Швабінських Фундації Українського Вільного Університету в США (2003).
Ті, хто досліджує науково-творчий шлях вченого Леоніда Куценка, завжди намагаються зрозуміти чинники його успіху. В його особі поєдналося дві складові, а саме: високий професіоналізм літературознавця та захоплення історією. Як літературознавець, він формувався на кафедрі української літератури КДПУ ім. В. Винниченка у колі однодумців. Він був одним із членів «золотого складу» кафедри, до якого входили такі відомі літературознавці як М. Смоленчук, В. Панченко, В. Марко, О. Поляруш та ін. Як історик, він умів і любив працювати в архівах, добуваючи в них цінну інформацію.
Державний архів Кіровоградської області, як і заклади культури і освіти області, також зберігає пам’ять про видатну постать нашого краю Леоніда Васильовича Куценка.
В архівних документах та матеріалах містяться відомості про літературознавця Леоніда Куценка, який народився 15 лютого 1953 року в селі Вільхове Ульяновського району Кіровоградської області в родині вчителів.
Працював у школі, на будові. Закінчив філологічний факультет Кіровоградського педагогічного інституту (1978). З 1982 року почалася його робота на кафедрі української літератури рідного інституту. Тривалий час працював деканом філологічного університету. Як викладач, і як декан він залишив найкращі спогади про себе. Постійно і напружено працював як літературознавець-дослідник. Про його діяльність під час роботи в педагогічному університеті свідчать архівні документи та матеріали, які розміщені у добірці, яку ми пропонуємо вам переглянути.
Із фондів Державного архіву Кіровоградської області
Ім’я Леоніда Васильовича Куценка – вченого-літературознавця, доктора філологічних наук, професора, викладача кафедри української літератури КДПУ ім. В. Винниченка, заслуженого працівника народної освіти України, члена НСПУ широко відоме у нашому місті, в Україні та за її межами.
Леонід Васильович був частим гостем Кіровоградського міського літературно-меморіального музею І.К. Карпенка-Карого (нині – Літературно-меморіальний музей І. К. Карпенка-Карого міста Кропивницького). Він приходив зі щойно виданою власною книгою, журнальною чи газетною статтею, охоче ділився враженнями від нової подорожі чи нового відкритого ним імені, брав участь у музейних заходах: літературних вечорах, презентаціях і конференціях.
Науковці музею з цікавістю стежили за творчим зростанням Л. Куценка, намагалися збирати якомога більше матеріалів про його літературну діяльність.
Фонд Леоніда Куценка нараховує близько 550 предметів. Частина з них подарована особисто Леонідом Васильовичем, решта потрапила до музею в результаті пошукової роботи науковців, деякі передані іншими особами.
Особистий архів Л. Куценка складають: фотокартки, які засвідчують активну участь Леоніда Васильовича у громадському, літературному житті нашого міста; світлини, зроблені у Варшаві, Празі, Нью-Йорку під час роботи з архівами Є. Маланюка; численні вітальні адреси, грамоти, подяки періоду роботи науковця в педагогічному університеті; книги, написані ним, публікації у періодичних виданнях. Зберігаються у музеї окремі матеріали захисту докторської дисертації Леоніда Васильовича. Особиста частина архіву Л. Куценка порівняно мала: Леонід Васильович вважав, що його особа не заслуговує на пильну увагу, натомість щедро ділився творчим доробком і знахідками літературних мандрівок.
Із фондів Літературно-меморіального музею І. К. Карпенко-Карого м. Кропивницького
Одним із знакових моментів у професійній кар’єрі науковця Л. Куценка було знайомство наприкінці 1980-х років із творчістю поета Євгена Маланюка, яке стало справою всього життя. На той час у діаспорі про нашого земляка було написано чимало. В Україні до Леоніда Васильовича ґрунтовного життєпису Маланюка не було. Звідусіль невтомний дослідник вертався з численними записами, копіями документів, фотографіями, книгами та величезним прагненням поділитися усім тим із земляками.
Більшу частину фонду Є. Маланюка, який зберігається у літературно-меморіальному музеї І. К. Карпенка-Карого і налічує більше трьох сотень предметів, складають дарунки Л. Куценка. Це фотоматеріали, негативи, твори Євгена Маланюка та збірки з його творами, журнальні та газетні статті з літературно-критичними матеріалами, присвяченими творчості Євгена Филимоновича, матеріали науково-культурних, громадських заходів на честь поета. Особливо цінними є особисті речі Є. Маланюка, які за сприяння Л. Куценка передав до музею син поета Богдан Маланюк: автоматичний олівець PARKER, оригінал листа поета до синової родини (1967), набір кольорових листівок Віанденського замку, привезений Є. Маланюком із Люксембурга (1965). Не менш цікавими є книги з бібліотеки Євгена Филимоновича, передані до музею Л. Куценком: Сядньов Масей «Біля тихої брами: Вірші» (Нью-Йорк, 1955), Кот Станіслав «Єжи Немірич у 300-у річницю Гадяцької угоди» (Париж, 1960), «Шекспірові сонети», перекладені українською мовою І. Костецьким (Мюнхен, 1958).
Подорожі Л. Куценка шляхами Є. Маланюка до Польщі, Чеської Республіки збагачували музейне зібрання світлинами пам’ятних місць, пов’язаних з біографією видатного земляка, копіями автографів його поезій та статей.
Щедрим дарунком Леоніда Васильовича стали репродукції особистих фотографій Є. Маланюка 1910-1960-х років та особистих документів поета, зроблені в архіві Української Вільної Академії Наук у США та засвідчені печатками цієї установи.
Із добірки музейних предметів із фондів Літературно-меморіального музею І. К. Карпенко-Карого м. Кропивницького, з дарунків Л. Куценка до фонду Є. Маланюка (більш детально дивись нижче)
Завдяки Л. Куценку у фондах музею з’явилися матеріали, що висвітлюють активне літературно-громадське життя Євгена Филимоновича за кордоном: копії оголошень, програм, афіш, запрошень на мистецькі заходи, у яких брав участь Є. Маланюк.
Результатом кропіткої роботи Леоніда Васильовича в зарубіжних архівах, бібліотеках, академіях стали 7 книг, присвячених Є. Маланюку: «Ні, вже ніколи не покаюся...» Євген Маланюк. Історія ісходу» (1977), «Так розчахнулось дерево родини...» Штрихи до сімейної драми Є. Маланюка. Листи поета до сина» (1999), «Князь духу» (2003), «І вічність на каменях Праги», «Як перший пелюсток весни...» Інтимна лірика Є. Маланюка» (2000), «Є. Маланюк: дорогами втрат і сподівань» (2002), «Dominus Маланюк: тло і постать» (2001, 2002). Даниною пам’яті й шани поетові стали видання творів Є. Маланюка, упорядковані Л. Куценком: «Невичерпальність» (1997), «Поезії з нотатників» (2003).
Вищезгадані твори зберігаються у фондах музею, багато з них – з дарчими написами автора.
Із фондів Літературно-меморіального музею І. К. Карпенко-Карого м. Кропивницького, з дарунків Л. Куценка до фонду Є. Маланюка
Леонід Васильович Куценко – фундатор наукової школи, який досліджував творчість письменників-емігрантів, першовідкривач таких літературних імен, як Євген Маланюк, Юрій Дараган, Наталія Лівицька-Холодна, Микола Мирський. Автор понад 300 наукових праць.
Леонід Куценко ще при житті став однією з найяскравіших постатей українського літературознавства, одним із найталановитіших інтерпретаторів творчості Євгена Маланюка та багатьох інших подвижників українства. Власне, він сам був отим подвижником: чесним, порядним, інтелігентним і відданим. Надзвичайно делікатна і ранима людина. Його шляхетність відчувалася у всьому: у його працях, мові, жестах, вчинках. Він завжди випромінював упевненість у собі, оптимізм, позитивні емоції.
У фондах обласної бібліотеки для юнацтва ім. Євгена Маланюка є твори Леоніда Куценка, як його так і про нього. Леонід Васильович був другом бібліотеки. Часто приходив на творчі зустрічі з користувачами, проводив у стінах книгозбірні заняття зі студентами і просто заходив щоб подарувати свої книги.
Із фондів Кіровоградської обласної бібліотеки для юнацтва ім. Є. Маланюка
Куценко Л. В. Боян степової Еллади / Л. В. Куценко; ред. С. Запорожан. –Кіровоград : Вечірня газета, 1993. – 56 с.: портр. У книжці про відомого українського поета, дослідника аналітика Євгена Маланюка /02.02.1897–16.02.1968/ зроблена спроба осмислення його життєвого шляху, витоків формування творчої особистості митця. Видання розраховане на широке коло читачів.
Бокій Н. М., Брайченко О. Д., Куценко Л. В. До джерел історії краю з найдавніших часів до кінця 18 ст. : навч. посібник / Н. М. Бокій, О. Д. Брайченко, Л. В. Куценко . – Кіровоград: Б.в., 1994. – 192 с. : іл. Навчальний посібник – перша спроба узагальнення археологічних, писемних, фольклорних джерел, на основі аналізу яких автори простежують основні етапи освоєння краю, його господарчий, військовий і культурний розвиток.
Куценко Л. В. «Благословенні ви, сліди…»: літературознавство. Державне Центрально-Українське видавництво (Кіровоград), 1995.- 104 с. Вміщені у збірнику матеріали свого часу друкувалися на сторінках республіканських та обласних періодичних видань. Це сторінки життя і творчості письменників і митців, які народилися або жили на Кіровоградщині: Д. Чижевського, Є. Маланюка, М. Куліша, М. Зерова, І. Микитенка, Г. Юри та інших. Книга розрахована на вчителів словесників, студентів-філологів та всіх, хто не байдужий до історії рідного краю.
Куценко Л. В. «Ні, вже ніколи не покаюся...» (Євген Маланюк: історія ісходу) / Л. В. Куценко. – Кіровоград: бібліотека журналу «Вежа», 1997. – 112 с. Листопад 1920 року став трагічною межею в житті України і її воїна та поета Євгена Маланюка. Україна втратила державність, а десятки тисяч захисників її незалежності залишилися поза Батьківщиною. Одним із них був Євген Маланюк, – потрясіння поразкою зробило його поетом. Книга присвячена осмисленню непростого шляху письменника до власного ісходу, шляху від берегів Синюхи до Зазбруччя.
Куценко Л. В. Куценко Леонід. Dominus Маланюк: тло і постать: монографія / Леонід Куценко. – Кіровоград: Центр.-Укр. вид-во, 2001. – 264 с.: іл. Книга присвячена дослідженню витоків та еволюції творчої особистості видатного українського письменника Євгена Маланюка (1897-1968). Для літературознавців, викладачів та студентів гуманітарних факультетів вищих навчальних закладів України.
Євген Маланюк: дорогами втрат і сподівань / Леонід Куценко. – Кіровоград: Центрально-Українське вид-во, 2002. – 83 с. Книга літературних мандрівок місцями, пов’язаними з життям і творчістю Євгена Маланюка у Чехії, США та Польщі. Своєрідна подорож країнами й містами, у яких поет-вигнанець знаходив притулок. В основі розповіді – безпосередні враження автора від відвіданих місць, багаті архівні матеріали, щоденникові записи письменника та спогади про нього.
Куценко Л. В. Князь Духу: Статті про життя і творчість Євгена Маланюка / Л. Куценко; рец. Н. Лисенко; передм.: С. Г. Барабаш. – Кіровоград : 2003. – 184 с. До книги увійшли статті, присвячені життю і творчості українського письменника Євгена Маланюка, які протягом останнього десятиліття друкувалися на сторінках періодичних видань («Березіль», «Всесвіт», «Дивослово», «Дзвін», «Кур'єр Кривбасу», «Слово и час» та інші). Це спроба простежити процес створення поетичних збірок та окремих творів письменника; історію присвятних віршів народжених захопленням, закоханістю та коханням митця (Ольга Юзкова, Ганна Редер, Наталія Лівицька-Холодна), драму поруйнованої розв'язкою Другої світової війни родини Маланюків, географію мандрівок поета і зустрічей з людьми та світом природи. Шкільній інтерпретації поезій Євгена Маланюка присвячені дві останні статті збірника.
Куценко Л. Біографія поетичного рядка: Антологія історій одного вірша. Вип. 1 / Леонід Куценко. -Кіровоград: Б. в., 2004. - 38 с. Захоплення літературним краєзнавством час від часу дарує дослідникові цікаві знахідки, штрихи до біографії окремих поетичних творів. За минулі десятиріччя їх зібралося в автора вже чимало і народилася ідея укласти своєрідну антологію історії поезій, пов’язаних з нашим краєм. Під обкладинкою цієї книжки дванадцять таких історій. Це – дебютне видання антології, сказати б, випробовування читачем. А ним може бути не лише вчитель-словесник, котрий скористається цією добіркою під час проведення уроків літератури рідного краю, але й просто читач, закоханий у поетичне слово.
Куценко Л. В. Крицеве слово: Літературний портрет Євгена Маланюка / Л. Куценко. – 2-ге вид. – К.: Веселка, 2005. – 22 с. – (Уроки л-ри). Для скількох видатних творців, що працювали на ниві української культури, рідною була земля «Степової Еллади! Один із найвидатніших її синів пристрасний поет, публіцист, борець на ратних і літературних полях Євген Маланюк (1897-1968). Про життєвий і творчий шлях Є. Маланюка розповідає його земляк Леонід Куценко доцент Кіровоградського державного педагогічного університету ім. В. Винниченка, який був знайомий із сином поета й отримав цікаві архівні матеріали з його рук.
Куценко Л. В. «І вічність на каміннях Праги...». Біографічні нариси /Л. В. Куценко. – К.: ТОВ «Імекс-ЛТД», 2006. – 288 с. Рядок із чудової поезії Євгена Маланюка «Прага» не випадково винесений на обкладинку цієї книги. Чеська столиця єднала її героїв не тільки поезією, творчістю, але і щирою приязню. Ба, навіть більше – волею долі Прага воістину була ще й співтворцем і Євгена Маланюка (1897- 1968), і Юрія Дарагана (1894-1926), і Наталії Лівицької-Холодної (1902-2005), і Миколи Чирського (1903-1942), літературні портрети яких пропонуються увазі читача.
Куценко Л. «І спомину непроминуча кара...» Євген Маланюк: подорожі Україною 1926-1943. – Кіровоград: Спадщина, 2006. – 72 с. У першому європейському періоді еміграції відомий український поет Євген Маланюк (1897-1968) мав змогу зрідка відвідувати західні землі України. Ті мандрівки відлунювали в його творчості яскравими і самобутніми поезіями, були багаті на несподівані перехрестя людських доль. Це й спонукало автора відстежити й осмислити українські стежки і зустрічі митця та народжені ними твори. Книга адресована літературознавцям, вчителям–словесникам, студентам-філологам і старшокласникам, усім, хто небайдужий до долі і творчості поета.
Дараган Ю. Ю. Срібні сурми: Поезії / Ю. Ю. Дараган ; Біограф. нарис, упоряд. та прим. Л. Куценка. – Кіровоград: Спадщина, 2003. – 103 с. : фотоіл. Цією книгою вперше в Україні окремим виданням приходить до читача поезія талановитого українського письменника, одного з чільних митців Празької поетичної групи Юрія Юрійовича Дарагана (1894-1926). Старшина армії УНР, учасник визвольних змагань за державність України у 1917-1920 роках у листопаді 1920 року змушений був разом із військом назавжди залишити Україну, щоб своїм пристрасним словом служити їй у вигнанні. До книги увійшли твори з єдиної прижиттєвої збірки поета «Сагайдак» та вірші, друковані на сторінках періодики і віднайдені в архівах. Читачеві пропонується розгорнутий нарис про поета. Це перша спроба його життєпису, створеного на основі архівних матеріалів і спогадів про митця.
Розділ 1
Кіровоградські обласні літературно-краєзнавчі Куценківські читання, присвячені пам'яті знаного в Україні вченого-літературознавця Леоніда Куценка
Добірка програм, світлини заходу, посилання на видання, що продовжується «Між Бугом і Дніпром. Науково-краєзнавчий вісник Центральної України», в яких розміщено матеріали Куценківських читань
Розділ 2
Пам’яті майстра великої прози...
Розділ 3
Його ім’я не забути...
Співвиконавці віртуального виставкового проєкту
«Пам’яті сина самостійного народу…» згадують видатного земляка Леоніда КУЦЕНКА як відкритого і доступного,
неперевершеного оратора і полеміста, жартівника і життєлюба.
Він назавжди залишиться з нами - у книгах,
у справах, у цьому проєкті, у нашій з вами вдячній пам'яті!